НА ДОПОМОГУ МОЛОДОМУ МЕТОДИСТУ

Дата: 26.06.2020 15:52

Кількість переглядів: 1652

На допомогу молодому методисту

Організаційно-правові засади методичної діяльності позашкільних навчальних закладів різних типів визначаються головним чином Зако­ном України «Про позашкільну освіту», «Положенням про позашкіль­ний навчальний заклад», Концепціями позашкільної освіти та вихован­ня й національно-патріотичного виховання, іншими нормативними документами.

Позашкільна освіта в Україні представлена 1,5 тис. позашкільних навчальних закладів, якими охоплюється, 1,2 млн. дітей та підлітків. Понад 20 тисяч високопрофесійних педагогічних кадрів керують твор­чими учнівськими об'єднаннями різного напряму творчої діяльності, в тому числі: художньо-естетичної, туристсько-краєзнавчої, еколого-натуралістичної, науково-технічної, дослідницько-експерименталь­ної, фізкультурно-спортивної, військово-патріотичної, бібліотечно-бібліографічної, соціально-реабілітаційної, оздоровчої, гуманітарної то­що.

В ефективному вирішенні цих завдань мають стати головні напрями подальшого розвитку системи позашкільної освіти: організаційно — пе­дагогічний, функціонально-змістовний та науково-методичний. 3а їх ви­могами

Позашкільні навчальні заклади, як осередки реалізації завдань позашкільної освіти, разом із загальноосвітніми школами, ліцеями, гімназіями, профільними клубами, театрами, філармоніями, музеями, засобами масової інформації, пресою, дитячими і юнацькими органі­заціями, об'єднаннями, фондами, асоціаціями реалізують державну політику в галузі освіти, культури, науки, виробництва і сприяють розвитку творчої особистості, забезпечують визначення стратегічних напрямів розвитку позашкільної освіти відповідно до соціальних, еко­номічних, культурних, дозвіллєвих умов життєдіяльності та життєтворчості суспільства.

Відповідно до Положення про позашкільний навчальний заклад, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. №433, позашкільний навчальний заклад проводить навчально-виховну, навчально-тренувальну, інформаційно-методичну та організа­ційно-масову роботу.

Навчально-виховна та навчально-тренувальна робота має забезпе­чити наступність, динамічність, диференціацію та індивідуалізацію змісту, форм і методів навчання і виховання учнів, вихованців, слуха­чів засобами позашкільної освіти, сприяти ефективному розкриттю їх життєвих та освітніх потреб, стимулювати творчу активність дитини та основі самовдосконалення і самоосвіти, формувати уміння особистості реалізовувати у будь-яких життєвих ситуаціях здобуті додаткові знан­ня, уміння і навички з художньо-естетичного, туристсько-краєзнавчо­го, еколого-натуралістичного, науково-технічного, дослідницько-експериментального, фізкультурно-спортивного, військово-патріотичного, бібліотеко-бібліографічного соціально-реабілітаційного, оздоровчого, гуманітарного напрямів творчої діяльності тощо.

Організаційно-масова робота є логічним продовженням навчально-виховної та навчально-тренувальної роботи, тією ланкою, яка дозволяє логічно завершити той чи інший етап навчання і виховання, підвести підсумки щодо визначення рівня ефективності навчально-виховного, навчально-тренувального процесів, стимулювати наступні творчі кро­ки особистостей або окремих творчих колективів.

Інформаційно-методична робота, спрямована на удосконалення програм, змісту, форм, методів діяльності гуртків, секцій, клубів та інших творчих об'єднань дітей та учнівської молоді. Ця робота здійс­нюється відповідно до Статуту конкретного закладу та Програми його подальшого розвитку і спрямована на удосконалення навчально-виховної, організаційно-масової, інструктивно-методичної діяльності в са­мому закладі. Крім того, відповідно до замовлень управлінь, відділів освіти, культури, молоді і спорту місцевих органів виконавчої влади позашкільні навчальні заклади можуть поширювати свою організаційно-методичну діяльність на заклади, які віднесені до структурних складових позашкільної освіти.

З цією метою у позашкільному навчальному закладі можуть:

• створюватися відділи інструктивно-методичної роботи;
• функціонувати методичні об'єднання за напрямами діяльності гуртків, клубів та інших творчих об'єднань, що охоплюють педагогічних працівників певного професійного спрямування не тільки самого закладу, а і інших навчальних закладів району, міста, області;
• створюватися методичні ради, комісії, до складу яких мають входити педагогічні працівники цього закладу та висококваліфіковані спеціалісти - працівники інших закладів освіти, культури, техніки, науки тощо;
• створюватися відповідні підрозділи (лабораторії, кафедри тощо) для підвищення кваліфікації педагогічних працівників за різними напрямами позашкільної освіти. Підвищення кваліфікації може проводитись у формі курсів, семінарів та за іншими організаційними формами.

Відповідно до статусу позашкільного навчального закладу (районно­го, міського, обласного підпорядкування) та згідно з рішенням заснов­ника на підставі відповідних угод він може надавати інформаційно-методичну допомогу педагогічним колективам, навчальним закладам різних типів регіону, молодіжним, дитячим організаціям і рухам, різ­ним закладам, установам і організаціям.

Останні десятиріччя значно підвищилися вимоги до позашкільної освіти як рівноправного інституту в загальній системі освіти, відповід­но до чого постало питання щодо переосмислення стратегічних питань оновлення або реформування діяльності позашкільних навчальних за­кладів. При цьому головним залишається визначення, що позашкільна освіта - це спеціально організована діяльність, яка має яскраво вира­жену власну специфіку впливу, що дає їй певні переваги перед іншими засобами виховання. Це, передусім, добровільність участі дітей у позашкільній роботі; диференціація її за інтересами і спрямованістю на певний тип діяльності; постановка конкретних практичних завдань перед кожним вихованцем у його творчому становленні; оволодіння знаннями та уміннями за індивідуальними планами тощо.

Особливостями, притаманними тільки позашкільній освіті визна­ються завдання і зміст організаційно-методичної діяльності позашкіль­них навчальних закладів в регіоні і безпосередньо цієї діяльності в са­мому колективі. Сьогодні навчально-виховний процес у позашкільних навчальних закладах передбачає охоплення таких галузей знань і прак­тичної діяльності, які виходять за межі уроку, підручника, навчально­го плану школи. А це, в свою чергу, підвищує вимоги до педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів. У статті 21 Закону Ук­раїни «Про позашкільну освіту» визначено, що педагогічним працівни­ком цих закладів повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи.

Інформаційно-методична робота у позашкільних навчальних закла­дах має сприяти удосконаленню навчально-виховного процесу, про­грамно-методичному оновленню, запровадженню нових форм і методів діяльності, підвищенню майстерності педагогічних працівників тощо.

Головним залишається завдання задовольнити потреби працівників по­зашкільних навчальних закладів. Керівники гуртків, секцій, клубів, інших творчих об'єднань учнів переймаються питаннями оволодіння пе­редовими методиками.

Якщо враховувати, що головним показником педагогічної майстер­ності є рівень творчого підходу — це вивчення і запровадження досвіду інших педагогів, відпрацювання особистої концепції (авторська мето­дика), створення нової концепції навчання і виховання (педагогічні ін­новації) і дослідницький рівень педагогічної діяльності, — методисти позашкільного навчального закладу мають: вміти вивчати і аналізувати роботу членів колективу; провести анкетування, тестування, статистич­ну обробку даних; описати педагогічний факт або явище; вміти написати реферат, підготувати рецензію на статтю, книгу; вміти узагальнити до­свід свій і своїх колег, підготувати науково-методичну доповідь тощо.

У нових умовах ринкових відносин, соціальних та економічних реформ, демократизації суспільства та гуманітаризації освіти підвищився попит підлітків та їх батьків на додаткові освітні послуги, які можуть бути задоволені в результаті використання соціально-педагогічних можливостей позашкільної освіти та виховання.

Сутність позашкільної освіти та виховання як складової частини системи освіти України визначають специфічні умови її функціонування, а саме: диференційованість, динамічність, гнучкість, мобільність, варіативність, доступність тощо.

Головна мета позашкільної освіти та виховання – створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та

молоді.

учнівської молоді у вільний від навчання час, підготовка підлітків до життя в умовах ринкової економіки під час впровадження якісно нових форм і методів організації, позашкільної життєдіяльності підлітків, задоволення їх освітніх потреб для залучення до науково-експериментальної, дослідницької, технічно-конструкторської, художньої, декоративно-прикладної, еколого-природничої, туристсько-краєзнавчої та інших видів творчості.

Основними завданнями позашкільної освіти та виховання є:

• формування суспільно-громадського досвіду особистості;
• розвиток, стимулювання та реалізація її духовного і творчого потенціалу;
• створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів і обдарувань для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;
• залучення до особистісно значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;
• задоволення її потреб у професійному самовизначенні;
• забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організація їх дозвілля;
• розвиток психофізичних ресурсів, зміцнення здоров’я, підтримка високої працездатності протягом усього періоду навчання;
• виховання вольових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури та спорту.

З огляду на зазначене вище, позашкільні навчальні заклади – це ті соціальні інститути, які своєю організаційно-педагогічною та освітньо-виховною діяльністю сприяють розкриттю творчого потенціалу особистості шляхом участі в різних видах діяльності, професійної діяльності.

Основними принципами діяльності позашкільних навчальних закладів є:

• безперервність розвитку особистості;
• удосконалення шляхів реалізації творчого потенціалу дітей та підлітків;
• набуття ними допрофесійної підготовки;
• виховання здорової, творчої, компетентної особистості – носія національних цінностей, загальнолюдських, наукових, філософських надбань, яка живе в гармонії з природою і сама з собою.

Науковий рівень. Досвід суперечить існуючій усталеній практиці. Він виявляється у принципово нових закономірностях в організації на­вчально-виховного процесу й вимагає зміни навчальних програм, під­ручників. Цей досвід можна характеризувати як новаторський. Нова­торство - рушійна сила прогресу. Педагог-новатор - це людина, що пропонує нову ідею, втілення якої потребує принципово нового підхо­ду (досвід Ш. Амонашвілі з оцінювання знань, умінь, навичок, рівня розвитку дітей без застосування бальної системи; перспективне на­вчання С. Лисенкової, коли наступна тема курсу готується в змісті по­передньої, а тому учні легше її засвоюють, що економить час і підви­щує якість навчання, виховання та розвитку учнів тощо).

Методичний рівень. Розкриття технології досвіду конкретної методичної ідеї, яка передбачає внесення в педагогічну теорію суттєво нового –  методу, прийому, засобу навчання, принципово нового типу посібни­ків (липецький метод коментованого письма, опорні сигнали В.Шаталова, опорні схеми С. Лисенкової тощо). Цей рівень не вимагає перебудови навчальних планів та програм.

Практичний рівень. Досягнення педагогічної майстерності, тобто бездо­ганного, гнучкого, доцільного застосування вже відомого в педагогіці й методиці. Новизна в цьому разі проявляється в деталях (вдало піді­брані приклади, оригінально складена система завдань, чітко налаго­джена система контролю за рівнем навчальних досягнень учнів на всіх етапах заняття гуртка; система роботи з розвитку пізнавальних здібностей учнів у процесі навчання та виховання; оптимальне використання форм і ме­тодів у процесі реалізації ідей розвиваючого навчання тощо). Май­стерність, накопичуючись кількісно, може дати нову якість, тобто сформувати педагога-майстра, потенційного носія передового педаго­гічного досвіду. Як правило, саме на цьому рівні узагальнюють досвід керівники закладів освіти.

Працюючи з педагогами - носіями передового педагогічного досвіду, слід постійно пам'ятати, що вони, «викликаючи вогонь на себе», отриму­ють значне додаткове навантаження, і практично без заохочень. Тому необхідно продумувати систему моральних і, бажано, матеріальних пільг педагогам, досвід яких узагальнюється. Варто завжди пам'ятати й викори­стовувати на практиці вислови відомих діячів минулого:

• «Кожному подобається, коли його хвалять» (Лінкольн);
• «Найглибшим принципом людської натури є пристрасне бажання
  отримати визнання своєї цінності» (Уїльям Джеймс);
• «Найкраща порада, яку можна дати, якщо ви хочете спонукати кого-небудь до активної дії, розбудіть в ньому яке-небудь бажання. Хто здатний це зробити,— за того весь світ» (Гаррі Оверстрит).

Пошук передового досвіду може мати цілеспрямований і випадковий характер. Цілеспрямований пошук передового досвіду здійснюється за на­перед визначеним планом методичними службами навчального закладу; випадковий - пов'язаний зі спостереженням за роботою педагогів під час відвідування занять гуртків, розважальних заходів, конкурсів, фестивалів то­що або з виступом керівника гуртка в процесі обміну досвідом на методичному за­сіданні, вивченням документації, проведенням атестації, вивчен­ням матеріалів, представлених на педагогічну виставку тощо.

Найпоширенішим на практиці є виявлення передового досвіду під час відвідування гурткових занять. При цьому спостерігається та аналізується система занять гуртка з певної теми, здійснюється епізодичне відвіду­вання. В ході відвідування звертається увага на відповідність змісту роботи педагога поставленим завданням, врахування індивідуальних особливостей учнів та те, якою мірою методи та прийоми, що використовуються педагогом, викликають інтерес, зацікавленість дітей, сприяють мотивації навчання, розвитку розумової активності учнів, наскільки ефективно використовує педагог засоби навчання тощо. Для ефективного виявлення передового досвіду відвідування  занять здійснюєть­ся в різних групах.(додаток 6)

Отже, під час узагальнення досвіду варто дотримуватися таких вимог:

1. Ознайомлення з досвідом роботи педагога - позашкільника доцільно розпочати з об­ґрунтування тієї конкретної проблеми, яка зумовила потребу в узагаль­ненні саме цього досвіду.
2. Описування змістової значущості досвіду й можливих варіантів його реалізації в учнівському колективі з урахуванням найважливіших внутрішніх і позашкільних зв'язків.
3. Показ системи умов у їхній послідовності та взаємозумовленості, яка забезпечує ймовірність досягнення найвищих результатів.
4. Описання технології досвіду з обов'язковим зазначенням місця й часу.
5. Описання виявлених, визначених труднощів, можливих негативних наслідків.
6. Визначення потреб, які можна задовольнити за допомогою цього досвіду, а також окреслення меж його застосування.
7. Проведення аналізу допущених помилок та умов, за яких використання досвіду небажане чи неможливе.
8. Динаміка змін на рівні знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку учнів.
9. Осмислення питань, які не отримали в досвіді професійного вирішен­ня та потребують подальшої поглибленої роботи.

Після підготовки узагальненого матеріалу, його літературної обробки по­трібно зібрати всі матеріали, які відображають досвід роботи педагога- позашкільника, а саме: 

• розроблена автором досвіду методика проведення циклу занять

       (у межах однієї теми);

• відеозапис гурткових занять (бажано);
• дидактичний, роздатковий матеріал, виготовлений керівником гуртка і його учнями;
• методичні розробки керівника гуртка, його доповіді, виступи на педагогічних читаннях, науково-практичних конференціях, засіданнях методоб'єднань, педагогічних рад ;
• планування роботи керівника гуртка (плани керівника гуртка тощо);
• творчі роботи автора передового педагогічного досвіду, друковані праці;
• публікації про його діяльність у науковій та педагогічній пресі;
• учнівські роботи (творчі роботи, реферати, твори  тощо);
• прилади, моделі, таблиці (або їхні фотографії), виготовлені учнями під керівництвом керівника гуртка;
• фотоматеріали (2-3 фотографії, які відображають педагогічну діяль­ність керівника гуртка) та ін.

Усі ці матеріали разом із характеристикою педагогічної, методичної ді­яльності носія досвіду, складеною методистом, збира­ються та систематизуються.

Впровадження в практику роботи навчального закладу комплексно-цільової програми буде ефективним, якщо будуть створені відповідні умови.

1. Розвиток інформаційної культури педагогів, оволодіння ними новими технологіями, підходами до створення і користування системами інформаційного забезпечення, що потребує спеціальної роботи.

Для реалізації цих завдань необхідно створити систему   роботи з педагогами, під якою розуміють сукупність організаційно-методичних структур, спецкурсів, програм тощо, спрямованих на постійне підвищення рівня професійної майстерності.

2. Визначення людських ресурсів, необхідних для здійснення кожного заходу і реалізації комплексно-цільової програми в цілому, розподіл між ними обов’язків.

На практиці це означає, що потрібно зібрати команду людей, які візьмуть участь у реалізації комплексно-цільової програми, і розподілити між ними відповідальність за його реалізацію, тобто визначити обов’язки кожного члена команди.

Насамперед треба визначити, які обов’язки потрібно виконувати членам педагогічного колективу для реалізації комплексно-цільової програми, аби всі заходи були виконані вчасно і в повному обсязі. Потрібно скласти перелік таких обов’язків і потім описати кожен із них. Усі обов’язки мають бути реальними, наповненими конкретним змістом, що випливатиме з переліку заходів. Це стосується як змісту роботи, так і часу їх виконання. Конкретність опису обов’язків є запорукою того, що члени команди не відмовляться їх виконувати.

3. Підтримка здорового соціально-психологічного клімату в колективі. Основними рисами здорового соціально-психологічного клімату є: наявність стійкої атмосфери взаємної уваги, поважливого ставлення до людини, духу товариськості, які поєднуються з внутрішньою дисципліною, принциповістю, відповідальністю, вимогливістю як до інших, так і до себе.

ВИСНОВКИ

Позашкільні навчальні заклади – це ті соціальні інститути, які своєю організаційно-педагогічною та освітньо - виховною діяльністю сприяють розкриттю творчого потенціалу особистості шляхом участі в різних видах діяльності, професійної діяльності.

Передовий педагогічний досвід – це результат творчої діяльності педагога з елементами новизни, спрямований на реалізацію актуальних завдань навчання й виховання.

Загальна технологія впровадження передового педагогічного досвіду в практику може бути стисло виражена в такій послідовності:

• ознайомлення педагогів з передовим досвідом, роз'яснення його переваг порівняно з традиційними методами;
• створення сприятливих умов для розвитку творчості вчителів, показ
  прийомів роботи на практиці;
• організація практичної роботи із застосуванням інтерактивних методик;

• організація педагогічного спрямування запроваджених раціональних методів роботи;

• моральне й матеріальне заохочення носія передового педагогічного досвіду.

Одним із важливих напрямів позашкільної освіти є  методична робота. Підвищення якості освіти залежить від рівня методичного, науково-методичного забезпечення діяльності позашкільних навчальних закладів різних типів. Ключовою фігурою у вирішенні даної проблеми є методист позашкільного закладу, який повинен  досконало володіти знаннями з основ методики педагогічних досліджень, організації навчально-виховного процесу, сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, передового педагогічного  досвіду тощо. На жаль, методичних рекомендацій, розробок, порад на допомогу методистам позашкільних закладів недостатньо.

« повернутися